- спантеличений
- -а, -е, розм.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до спантеличити.2) у знач. прикм. Розгублений, зніяковілий, збентежений. || Який виражає розгубленість, здивування, збентеженість.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.